I сталося так, що Iлуватар скликав докупи усiх Айнур та оголосив їм могутню тему, розкриваючи їм речi дивовижнiшi й бiльшi нiж досi, i слава початку її та пишнiсть кiнця вразила Айнур так, що мовчки схилились вони перед Iлуватаром.

Тодi мовив до них Iлуватар: "Iз теми, що дав я вам, нинi бажаю аби створили ви у гармонiї Велику Музику. Я запалив вас вiд Вогню Невгасимого, тож повиннi ви нинi явити вашу силу в прикрашеннi теми цiєї, кожен за задумом власним i на свiй розсуд. Я ж сидiтиму й слухатиму, i радiтиму, що велика краса через вас пробудилась у пiснi."

Тодi голоси Айнур, подiбнi до лютень та арф, сопiлок i рогiв, вiол та органiв, i до незлiчених хорiв, почали втiлювати Iлуватарову тему у велику музику. I здiйнялися звуки безкiнечних мiнливих мелодiй, що гармонiйно сплiтались, ширились за межi чутностi у висоти й долини, i помешкання Iлуватарове переповнилось, i музика, i вiдлуння музики розлилися далеко у Порожнечу, i не була то вже порожнеча. Нiколи бiльше не творили Айнур музики, подiбної до цiєї, хоч сказано, що величнiша буде ще створена перед Iлуватаром хорами Айнур та Дiтей Iлуватарових пiсля кiнця днiв. Тодi теми Iлуватара будуть зiгранi вiрно, i отримають Буття у мить їхнього вираження, бо тодi усi зрозумiють його намiр щодо їхньої ролi, i кожен пiзнає розум кожного, й Iлуватар дасть їхнiм думкам таємний вогонь, i возрадується.

Але зараз Iлуватар сидiв i слухав, i довго все подобалось йому, бо не було в музицi жодної вади. Та з розвитком теми з'явилася думка у серцi Мeлкора вплести до неї плоди своєї уяви, що не пасували до Iлуватарової теми, бо хотiв вiн збiльшити силу i славу частини призначеної йому. Мелкоровi серед Айнур данi були найбiльшi дари сили i знань, i мав вiн частину у всiх дарах братiв своїх. Часто ходив вiн один в порожнi мiсця, шукаючи Невгасимого Вогню, бо горiло у ньому бажання дати Буття власним речам, i здавалось йому, що Iлуватар не подбав про Порожнечу, i сповнився нетерпiння через те, що порожня вона. Та не знайшов вiн Вогонь, бо вiн у Iлуватара. Зате наодинцi з'явились у нього думки, не схожi на думки братiв його.

Деякi з цих думок i вплiв вiн до музики, й одразу ж розлад виник навколо нього, й багато з тих, що спiвали коло нього розгубились, i думки їхнi змiшались, i музика їх запнулась. Але деякi почали пiдлаштовувати свою музику бiльше до його думок, анiж до тих, що спершу мали самi. Тодi розлад Мелкора поширився все далi i далi, i мелодiї, чутнi спочатку, розлилися морем бурхливих звукiв. Та Iлуватар сидiв i слухав доки не здалось, що перед троном його лютує буря, немовби темнi води, що пiшли вiйною однi на других у ненастанному гнiвi, який не втишить нiщо.

Тодi устав Iлуватар i узрiли Айнур, що вiн усмiхається. I пiдняв вiн угору лiву руку свою, i нова тема серед бурi почалась, схожа й не схожа на попередню. I мала вона силу i нову красу. Але розлад Мелкорiв здiйнявся назустрiч шумом i гамором, i змагався iз нею, i знову була вiйна звукiв, ще запеклiша анiж до того, аж доки багато з Айнур збентежились i вже не спiвали, i почав перемагати Мелкор. Тодi знов устав Iлуватар, i побачили Айнур, що обличчя його суворе. I пiднiс вiн угору праву руку, i ось! третя тема знялась серед безладу, вiдмiнна вiд iнших. Бо здавалася спершу солодкою й нiжною, нiби просто переливи м'яких звукiв у витончених мелодiях, та нiщо би її не заглушило, i була в неї сила i глибина. I врештi здалося, що то двi музики розростаються водночас перед троном Iлуватара, i були вони украй мiнливi. Одна була глибока, розкотиста i прекрасна, але повiльна i змiшана з невимовним сумом, з якого i набула всiєї своєї краси. Iнша досягла єдностi й цiлiсностi в собi самiй, та була гучною, i марнотною, i повторювалась безкiнечно. I мало було в нiй гармонiї, зате галаслива була, наче ревiння багатьох труб в кiлька нот. I намагалась вона заглушити iншу силою свого голосу, але здавалось, що найпереможнiшi її ноти та взяла й вплела у власний урочистий вiзерунок.

Серед цiєї борнi, вiд якої здригалися зали Iлуватара i трепет розлився у тишi доти непорушнiй, втретє устав Iлуватар, i на обличчя його страшно було дивитись. Тодi здiйняв вiн обидвi руки свої, i одним акордом, глибшим анiж Безодня, вищим нiж Небосхил, пронизливим мов свiтло очей Iлуватарових, Музика спинилась.

Тодi заговорив Iлуватар i сказав: "Могутнi Айнур, i Мелкор наймогутнiший з них, але це слiд йому знати i всiм Айнур, що я є Iлуватар, i тi речi, про якi ви спiвали, я покажу, щоб побачили ви, що ви зробили. А ти, Мелкор, побачиш, що не може бути зiграна тема, джерело якої не в менi, i нiхто не змiнить музики на мене не зваживши. Бо хто спробує це, то врештi побачить, що вiн лише iнструмент у моїх руках для створення речей дивовижнiших вiд тих, що уявляв собi досi."

Злякались Айнур, i не розумiли ще слiв сказаних їм, i Мелкор сповнився сорому, з якого зародилася потаєна злiсть. Iлуватар же пiднявся у славi i вийшов iз чудових тих мiсць, що зробив їх для Айнур, i Айнур пiшли слiдом.

I коли прийшли вони у Порожнечу, Iлуватар сказав їм: "Ось ваша Музика!" i показав їм видiння, даючи зiр де до того був лише слух. I вони побачили новий Свiт, зроблений видимим перед ними, у виглядi кулi посеред Порожнечi, i вiн висiв у нiй, та вiд неї не був. I доки вони дивились i чудувались, Свiт цей почав розгортати свою iсторiю, i здалося їм, що вiн живе й виростає. I коли Айнур якийсь час мовчки вдивлялися, Iлуватар знову сказав: "Ось ваша Музика! Це ось ваш спiв, i кожен iз вас знайде тут, серед задуму, що я розгорнув перед вами, усi тi речi, якi, може здатися, сам задумав або додав. А ти, Мелкор, вiдкриєш усi потаємнi думки твого розуму, i побачиш, що вони лишень частина цiлого i внесок до його слави."

Про багато iнших речей говорив Iлуватар до Айнур у той час, i пам'ятаючи цi слова, та завдяки знанню, власної музики, що кожен з них мав, Айнур знають багато з того, що було, i є, i має настати, i небагато закрито вiд них. Та все ж, деяких речей не бачать вони, анi поодинцi, анi радячись разом, бо нiкому Iлуватар всього не вiдкрив, i в кожнiй епосi з'являються речi новi й не провiщенi, бо не походять з минулого. Тож коли розгорнулось це видиво Свiту перед ними, Айнур побачили, що в ньому є речi, про якi вони не думали. I побачили вони зi здивуванням прихiд Дiтей Iлуватара, i помешкання пiдготовлене для них. I вони побачили, що самi, роботою музики їхньої, теж трудились, готуючи це помешкання i навiть не знали, що має воно певне призначення попри свою красу, бо Дiти Iлуватара були задуманi ним одним, i прийшли з третьою темою, i не було їх у темi, запропонованiй Iлуватаром спочатку, тож нiхто iз Айнур не брав участi у створеннi їх. Тому, коли вони їх побачили, ще бiльше їх полюбили, бо були вони вiдмiннi вiд них самих, дивнi i вiльнi. В них побачили Айнур розум Iлуватара, вiдображений заново, i навчились ще трохи вiд його мудростi, яка iнакше була би прихована навiть вiд Айнур.

Дiти Iлуватара - це Ельфи i Люди, Першородженi й Наступники. I серед всiєї пишноти Свiту, його широких просторiв, його кружляючих вогнiв, Iлуватар обрав мiсце для їх перебування у Глибинах Часу та серед незлiченних зiрок. I це помешкання могло здатися маленьким для тих, хто бере до уваги тiльки велич Айнур, а не їх вражаючу точнiсть, бо могли вони взяти увесь простiр Арди за основу для колони i зводити її, доки конус вершини не буде гострiшим за вiстря голки, або для того, хто рахується тiльки з незмiрними просторами Свiту, який все ще формують Айнур, i не бере до уваги точнiсть, з якою вони майструють всi речi у ньому. I коли Айнур узрiли це помешкання у видiннi й узрiли Дiтей Iлуватара, що народжуються в ньому, то наймогутнiшi серед них схилили свої думки i бажання до того мiсця. I серед цих Мелкор був найстарший, бо то вiн на початку був найбiльшим серед Айнур, що творили Музику. I вiн вдав, навiть спершу й для себе, що бажає пiти туди й впорядкувати всi речi на краще для Дiтей Iлуватара, керуючи безладом жару i холоду, що через нього сталися. Та вiн бiльше хотiв пiдкорити своїй волi Ельфiв i Людей, заздрячи дарам, якими Iлуватар пообiцяв їх надiлити. I хотiв вiн мати пiдвладних йому, i слуг, i називатися Повелителем, i бути володарем над волею усiх iнших.

Iншi ж Айнур подивились на цю домiвку, влаштовану у широких просторах Свiту, який Ельфи називають Арда, Земля, i серця їх зрадiли у свiтлi, i очi їхнi, бачачи всi цi кольори, наповнились радiстю, але через ревучi моря впали вони у великий неспокiй. I побачили вони вiтри i повiтря, i речовини з яких зроблена Арда - залiзо та камiнь, срiбло i золото та багато iнших речовин. Та з усього воду найбiльше вони похвалили. I кажуть Ельдар, що у водi живе вiдлуння Музики Айнур бiльше нiж у будь-якiй iншiй речовинi, що тiльки є на цiй Землi. I багато Дiтей Iлуватара досi дослухаються до голосiв Моря, та не знають, що вони слухають.

До води тепер звернув той Aйну, котрого Ельфи зовуть Ульмо, свої думки. З усiх найбiльше навчив його Iлуватар музики. А про повiтря й вiтри Мaнве думав найбiльше, найшляхетнiший серед Айнур. Про будову Землi думав Aуле, якому Iлуватар дав майстернiсть та знання лиш трiшки меншi анiж Мелкоровi, та любив Ауле i пишався дiлами творення, i виготовленням речей, а не володiння чи панування, тому давав вiн, а не накопичував, i був безтурботний, увесь час беручись за якусь нову роботу.

I заговорив Iлуватар до Ульмо й сказав: "Чи башиш, як тут, у цьому маленькому царствi серед Глибин Часу Мелкор затiяв вiйну проти твоїх володiнь? Лютий холод понад усякої мiри видумав вiн, але не знищив краси водограїв твоїх, анi чистих озер. Подивися на снiг, та майстерну роботу морозу! Жару придумав Мелкор i вогнi невгамовнi, та не висушив твого бажання, i музики моря не заглушив вiн цiлком. Краще глянь на велич i славу хмар, i вiчно мiнливих туманiв, i прислухайся до дощу, що спадає на Землю! У цих хмарах твоє мистецтво найближче до Манве, твого друга, якого ти любиш."

Тодi вiдповiв Ульмо: "Воiстину, Вода стала нинi прекраснiшою нiж уявляв те я в серцi, i нiколи, навiть у найпотаємнiших думках, не уявляв я снiжинки, i в усiй моїй музицi не було падаючого дощу. Я знайду Манве, щоб ми удвох творили мелодiї для утiхи твоєї!" I Манве та Ульмо з початку були в союзi, i у всьому найвiрнiше служили Iлуватаровiй метi.

I в той час, як Ульмо говорив, i доки Айнур все дивились на це видiння, воно зникло й сховалось iз їхнiх очей. I здалось їм, що в ту мить побачили вони нову рiч, Тьму, якої не знали до того, хiба що в думках. Та закохались вони у красу видiння того, i поринули у вiдкривання Свiту, який здобув буття, i уми їхнi були наповненi ним, бо iсторiя була незавершена i круги часу не сповнились, коли видiння пропало. I кажуть, що видiння припинилось перед звершенням Панування Людей i згасанням Першороджених, тому, хоч Музика i понад усiм, Вaлар не бачили зором Подальшi Епохи чи кiнець Свiту.

Тодi стався неспокiй серед Айнур, але Iлуватар звернувся до них i сказав: "Я знаю бажання ваших умiв, що те, що ви бачили, має бути насправдi, не тiльки у ваших думках, але так як самi ви всi є, а все ж, iнакше. Тому кажу я: Еа! Хай Будуть цi речi! I я пошлю в Порожнечу Невгасимий Вогонь, i вiн буде серцем Свiту, i Свiт Буде. I тi з вас, що хочуть, можуть зiйти в нього." I раптом побачили Айнур свiтло в далинi, наче хмара з живим серцем iз полум'я. I вони знали, що то не тiльки видiння, а що Iлуватар створив нову рiч: Еа, Свiт, що Є.

Таким чином, деякi з Айнур перебували далi з Iлуватаром за межами свiту, а iншi, i серед них багато з найбiльших та найпрекраснiших, полишили Iлуватара й спустились у нього. Але Iлуватар поставив таку умову, чи то - необхiднiсть їхньої любовi, що сила їх вiдтепер у свiтi й до нього прив'язана, щоб бути у ньому назавжди, доки не завершиться вiн, так, що вони є його життям а вiн їхнiм. I тому названi вони Валар, Сили Свiту.

Та коли прийшли Валар у Еа, то спершу були приголомшенi та збентеженi, бо нiчого ще не було з баченого у видiннi, i все було у зачинi i ще не сформоване, i було темно, бо Велика Музика була лише ростом i потоком думки у Беззвучних Залах, а видiння лишень пророцтвом, та зараз, увiйшовши у початок Часу, побачили Валар, що Свiт був лише передвiщений i передспiваний, i вони мусять здiйснити його. Тож почались їхнi великi труди у просторах безмiрних та недослiджених, та у вiках незлiченних i позабутих, доки у Глибинах Часу i в серединi просторих залiв Еа стались та година й те мiсце, де зроблене помешкання для Дiтей Iлуватара. I в цiй роботi найбiльша частка належить Манве, Ауле та Ульмо, Мелкор теж був там спочатку, та вiн втручався у все, що було зроблено, обертаючи, якщо мiг, для своїх бажань та цiлей, i вiн запалив великi вогнi. Коли Земля була ще молода та повна полум'я, Мелкор запрагнув її, i сказав до iнших Валар: "Це буде моє царство, i я оголошую його своїм!"

Та Манве був братом Мелкора у розумi Iлуватара, i вiн був головним iнструментом у другiй темi, яку пiдняв Iлуватар проти розладу Мелкора, i скликав вiн до себе багато менших i бiльших духiв, i вони зiйшли на простори Арди i помогли Манве, iнакше Мелкор перешкоджав би завершенню їхньої роботи довiку, i Земля зiв'яла би й не зацвiвши. I сказав Манве до Мелкора: "Не забереш ти собi царства цього, непоправдi, бо iнших багато трудилися тут не менше вiд тебе." I була сутичка мiж Мелкором i рештою Валар, i на той час Мелкор вiдступив i пiшов до iнших країв, i робив там, що хотiв, та не погасло бажання Царства Арди у серцi його.

Тепер взяли собi Валар форму i колiр, i приведенi в Свiт любов'ю до Дiтей Iлуватара на яких сподiвались, взяли собi форму таку, як бачили у Видiннi Iлуватара, тiльки величнiшу i прекраснiшу. До того ж форма їх походить бiльше вiд їх знання видимого Свiту, анiж Свiту самого, i вона їм не потрiбна, хiба що носять її, як ми носимо одяг, та ми можемо бути оголенi й не втрачати буття. Тому Валар можуть ходити, коли схочуть, неодягненi, i тодi навiть Ельдар не можуть чiтко вiдчути їхню присутнiсть. Та коли бажають Валар одягтись, то беруть на себе форми, деякi як чоловiк, а iншi як жiнка, а внаслiдок рiзницi характерiв, що мали з самого початку, вони втiлюються за вибором кожного, та цей вибiр не робить їх чоловiком чи жiнкою, так як i в нас одяг показує, чоловiк це чи жiнка не роблячи ними. Але форми, у якi Великi вбираються не повсякчас схожi на форми королiв та цариць Дiтей Iлуватара, бо часом можуть вони з'являтись у народжених власною думкою формах, величних i страшних.

I зiбрали собi Валар чимало супутникiв, котрi менших, а котрi мало не таких же великих як самi, i вони трудились разом, впорядковуючи Землю i приборкуючи її буйство. Побачив Мелкор зроблене, i що Валар ходять по Землi як видимi сили, зодягнутi у шати Свiту, i були гарнi та славнi на вигляд, i благословеннi, i що Земля стала садом для їх утiхи, бо сум'яття її вгамоване. Заздрiсть його виросла тодi в ньому, i вiн також прибрав видимої форми, та через своє єство та злiсть, що палала у йому, була вона темна й жахлива. I зiйшов вiн у Арду у силi i величi бiльшiй, нiж будь-хто з Валар, як гора, що пiднiмається з моря, i немов вершина її понад хмарами i льодом укрита, i сповита вогнем i димами, i свiтло очей Мелкора було як полум'я, що дихає жаром i пронизує смертельним холодом.

Так почалася перша битва Валар iз Мелкором за панування у Ардi. I про цi буйства Ельфи знають небагато, бо все повiдане тут походить вiд самих Валар, з якими Ельдалiє розмовляли в землi Валiнор, i якi навчали їх, та Валар не розповiдали багато про вiйни перед приходом Ельфiв. Та все ж кажуть серед Ельдар, що Валар завжди намагались, незважаючи на Мелкора, керувати Землею й готувати її до приходу Першороджених, що вони будували землi а Мелкор руйнував їх, долини вибирали а Мелкор пiднiмав їх, гори витiсували - Мелкор їх перевертав, моря заглиблювали - Мелкор розливав їх, i нiщо не мало спокою i не росло довго, бо як тiльки починали роботу Валар - переробляв її Мелкор або ж псував. Та не була все ж таки марною їхня праця, i хоч нiде i нi в чому воля їхня i мета не була уповнi досягнута, й усi речi були iншого кольору й форми, нiж хотiли того Валар, повiльно Земля була сформована таки й зроблена твердою. I так було влаштоване нарештi помешкання для Дiтей Iлуватара в Глибинах Часу i серед незлiченних зiрок.