Фан-клуб Володаря Перснів

!

Alex_Breg — Sun, 25 Oct 2015 09:53:08 GMT

google-site-verification=M5ZF_D8-p0B3NDRXp822cFqP4Y-7w3G_mbfpo3nm8SA

Шукаєте електронну версію Володаря і Гобіта?

EDDragonWolf — Sat, 30 Oct 2010 06:44:51 GMT

Пропоную справжнім фанатам Джона Роналда Руела український переклад його найвідоміших книг: трилогії "Володар Перснів" і "Гобіт".
Одним архівом "Володар Перснів" і "Гобіт"

[img]http://depositfiles.com/files/czoixbsud[/img]

А-у !

Elrond — Fri, 13 Jul 2007 12:21:21 GMT

Давно я не бував на цьому чудовому форумі.І ось зайшов і...розчарувався."Фан-клуб Володаря Перстнів" - так він називається.Але від ВП тут майже нічого не залишилось.Всі теми створюються на обговорення сторонніх речей,що звісно є добре,але я думаю,інколи трбе згадувати головну мету сайту.В мене теж схожа ситуація,але Готика не обговорюється через те,що ніхто з форумчан її не грав.Але ж з Володарем Перснів знайома більшість !
До речі зараз появляються багато цікавих новин про Володаря Перснів,але остання новина зв"язана із ним була опублікована мною давним-давно.Я не пропоную переключатися виключно на обговорення ВП,а хоча б розміщати цікавіі статті/новини !Хоча б !

Це цікаво...

Elrond — Wed, 21 Mar 2007 17:42:22 GMT

АКТЕРЫ И РОЛИ
Первоначально на роль Арагорна был выбран Стюарт Таунсенд, но после четырех дней съемок его заменили.

Ян Холм, который играет Бильбо, исполнял роль Фродо в классической радиопостановке "Властелина колец" на BBC в 70-х.

Хотя роль Элронда играет Хьюго Уивинг, эту роль мечтал получить Дэвид Боуи.

Дэниел Дэй-Льюис ("Последний из могикан") отклонил роль Арагорна.

На съемках одной батальной сцены Вигго Мортенсен потерял зуб. В обед он отправился к дантисту, вставил зуб и в тот же день вернулся на съемки.

Шон Эстин потолстел на 30 фунтов, чтобы получить роль Сэма.

Вигго Мортенсен сам исполнял собственные трюки.

Орландо Блум исполнял многие трюки сам и сломал ребро.

Кристофер Ли каждый год перечитывает "Властелин колец". Он - единственный из актеров и членов съемочной группы, кто был лично знаком с Толкиеном.

Благодаря отличному знанию книг Толкиена, Кристофера Ли первым пригласили на роль. Он часто навещал гримеров и давал советы относительно внешнего вида монстров.

Каждый из девяти членов Братства сделал себе татуировку в виде эльфийского символа, обозначающего цифру 9. Правда, Джон Рис-Дэвис передал эту привилегию своему дублеру. Режиссер Питер Джексон носит татуировку в виде эльфийской "десятки".

По окончании съемок Питер Джексон подарил кольцо власти Элайдже Вуду.

Питер Джексон сам снялся в маленькой роли - обратите внимание на крестьянина рядом с "Гарцующим пони".

Мені дуже соромно,що це все по-російськи.

Це цікаво...

Elrond — Sun, 18 Mar 2007 19:21:14 GMT

ФІЛЬМ І КНИЖКА:
РОЗБІЖНОСТІ

Частина перша
«Братство Пестня»

Що вирізали:

1.Підпис подарунків та їхня роздача.
2.Із Ширу виходять троє і їдуть в новий дім Фродо, а його нірку продають Лобелії.
3.Зустріч з ельфами в лісі.
4.Відвідини Чударя (історія про гриби).
5.Зустріч із Меріадоком біля переправи на Барандуїні.
6.Мері, Піпін і Сем розповідають Фродо, що вони знають про Перстень.
7.Четверо друзів вирушають через Праліс.
8.Пригоди в лісі і Том Бомбаділ.
9.Кургани і упирі.
10.Фродо співає пісню у трактирі.
11.Зустріч із Глорфінделом.
12.Бенкет в Рівендолі і пісня Більбо.
13.В Лоріені всім зав*язують очі.
14.Подарунки Галадріелі.
15.Леголас потрапляє стрілою в Назгула.

Що добавили:

1.Мері і Піпін крадуть і використовують феєрверк.
2.Фродо і Сем вдвох покидають Шир.
3.Мері і Піпін крадуть овочі і зустрічають Фродо та Сема.
4.Вершники наздоганяють Фродо біля переправи.
5.Сцена з Арвен.
6.Бороми бачить обломок Нарсіла.
7.Саруман посилає орків відібрати у Фродо Перстень.

Перекладав ваш покірний слуга Елронд.

Уривки...

Elrond — Wed, 14 Mar 2007 08:37:20 GMT

Айнулiндале
Музика Айнур
Був Eру, Єдиний, кого в Aрдi звали Iлyватар, i найперше створив вiн Aйнур, Святих, що були породженням його думки, i були вони з ним перш нiж щось iнше було створене. I вiн говорив до них, пропонуючи їм теми музики. I спiвали вони перед ним, i вiн радiв. Але довго спiвали вони поодинцi, або кiлька разом, доки iншi слухали, бо кожен розумiв лише ту частину розуму Iлуватара, з якої постав, i в розумiннi братiв своїх виростали вони, та повiльно. Однак, слухаючи - досягли таки глибшого розумiння i розвились в унiсонi й гармонiї.

I сталося так, що Iлуватар скликав докупи усiх Айнур та оголосив їм могутню тему, розкриваючи їм речi дивовижнiшi й бiльшi нiж досi, i слава початку її та пишнiсть кiнця вразила Айнур так, що мовчки схилились вони перед Iлуватаром.

Тодi мовив до них Iлуватар: "Iз теми, що дав я вам, нинi бажаю аби створили ви у гармонiї Велику Музику. Я запалив вас вiд Вогню Невгасимого, тож повиннi ви нинi явити вашу силу в прикрашеннi теми цiєї, кожен за задумом власним i на свiй розсуд. Я ж сидiтиму й слухатиму, i радiтиму, що велика краса через вас пробудилась у пiснi."

Тодi голоси Айнур, подiбнi до лютень та арф, сопiлок i рогiв, вiол та органiв, i до незлiчених хорiв, почали втiлювати Iлуватарову тему у велику музику. I здiйнялися звуки безкiнечних мiнливих мелодiй, що гармонiйно сплiтались, ширились за межi чутностi у висоти й долини, i помешкання Iлуватарове переповнилось, i музика, i вiдлуння музики розлилися далеко у Порожнечу, i не була то вже порожнеча. Нiколи бiльше не творили Айнур музики, подiбної до цiєї, хоч сказано, що величнiша буде ще створена перед Iлуватаром хорами Айнур та Дiтей Iлуватарових пiсля кiнця днiв. Тодi теми Iлуватара будуть зiгранi вiрно, i отримають Буття у мить їхнього вираження, бо тодi усi зрозумiють його намiр щодо їхньої ролi, i кожен пiзнає розум кожного, й Iлуватар дасть їхнiм думкам таємний вогонь, i возрадується.

Але зараз Iлуватар сидiв i слухав, i довго все подобалось йому, бо не було в музицi жодної вади. Та з розвитком теми з'явилася думка у серцi Мeлкора вплести до неї плоди своєї уяви, що не пасували до Iлуватарової теми, бо хотiв вiн збiльшити силу i славу частини призначеної йому. Мелкоровi серед Айнур данi були найбiльшi дари сили i знань, i мав вiн частину у всiх дарах братiв своїх. Часто ходив вiн один в порожнi мiсця, шукаючи Невгасимого Вогню, бо горiло у ньому бажання дати Буття власним речам, i здавалось йому, що Iлуватар не подбав про Порожнечу, i сповнився нетерпiння через те, що порожня вона. Та не знайшов вiн Вогонь, бо вiн у Iлуватара. Зате наодинцi з'явились у нього думки, не схожi на думки братiв його.

Деякi з цих думок i вплiв вiн до музики, й одразу ж розлад виник навколо нього, й багато з тих, що спiвали коло нього розгубились, i думки їхнi змiшались, i музика їх запнулась. Але деякi почали пiдлаштовувати свою музику бiльше до його думок, анiж до тих, що спершу мали самi. Тодi розлад Мелкора поширився все далi i далi, i мелодiї, чутнi спочатку, розлилися морем бурхливих звукiв. Та Iлуватар сидiв i слухав доки не здалось, що перед троном його лютує буря, немовби темнi води, що пiшли вiйною однi на других у ненастанному гнiвi, який не втишить нiщо.

Тодi устав Iлуватар i узрiли Айнур, що вiн усмiхається. I пiдняв вiн угору лiву руку свою, i нова тема серед бурi почалась, схожа й не схожа на попередню. I мала вона силу i нову красу. Але розлад Мелкорiв здiйнявся назустрiч шумом i гамором, i змагався iз нею, i знову була вiйна звукiв, ще запеклiша анiж до того, аж доки багато з Айнур збентежились i вже не спiвали, i почав перемагати Мелкор. Тодi знов устав Iлуватар, i побачили Айнур, що обличчя його суворе. I пiднiс вiн угору праву руку, i ось! третя тема знялась серед безладу, вiдмiнна вiд iнших. Бо здавалася спершу солодкою й нiжною, нiби просто переливи м'яких звукiв у витончених мелодiях, та нiщо би її не заглушило, i була в неї сила i глибина. I врештi здалося, що то двi музики розростаються водночас перед троном Iлуватара, i були вони украй мiнливi. Одна була глибока, розкотиста i прекрасна, але повiльна i змiшана з невимовним сумом, з якого i набула всiєї своєї краси. Iнша досягла єдностi й цiлiсностi в собi самiй, та була гучною, i марнотною, i повторювалась безкiнечно. I мало було в нiй гармонiї, зате галаслива була, наче ревiння багатьох труб в кiлька нот. I намагалась вона заглушити iншу силою свого голосу, але здавалось, що найпереможнiшi її ноти та взяла й вплела у власний урочистий вiзерунок.

Серед цiєї борнi, вiд якої здригалися зали Iлуватара i трепет розлився у тишi доти непорушнiй, втретє устав Iлуватар, i на обличчя його страшно було дивитись. Тодi здiйняв вiн обидвi руки свої, i одним акордом, глибшим анiж Безодня, вищим нiж Небосхил, пронизливим мов свiтло очей Iлуватарових, Музика спинилась.

Тодi заговорив Iлуватар i сказав: "Могутнi Айнур, i Мелкор наймогутнiший з них, але це слiд йому знати i всiм Айнур, що я є Iлуватар, i тi речi, про якi ви спiвали, я покажу, щоб побачили ви, що ви зробили. А ти, Мелкор, побачиш, що не може бути зiграна тема, джерело якої не в менi, i нiхто не змiнить музики на мене не зваживши. Бо хто спробує це, то врештi побачить, що вiн лише iнструмент у моїх руках для створення речей дивовижнiших вiд тих, що уявляв собi досi."

Злякались Айнур, i не розумiли ще слiв сказаних їм, i Мелкор сповнився сорому, з якого зародилася потаєна злiсть. Iлуватар же пiднявся у славi i вийшов iз чудових тих мiсць, що зробив їх для Айнур, i Айнур пiшли слiдом.

I коли прийшли вони у Порожнечу, Iлуватар сказав їм: "Ось ваша Музика!" i показав їм видiння, даючи зiр де до того був лише слух. I вони побачили новий Свiт, зроблений видимим перед ними, у виглядi кулi посеред Порожнечi, i вiн висiв у нiй, та вiд неї не був. I доки вони дивились i чудувались, Свiт цей почав розгортати свою iсторiю, i здалося їм, що вiн живе й виростає. I коли Айнур якийсь час мовчки вдивлялися, Iлуватар знову сказав: "Ось ваша Музика! Це ось ваш спiв, i кожен iз вас знайде тут, серед задуму, що я розгорнув перед вами, усi тi речi, якi, може здатися, сам задумав або додав. А ти, Мелкор, вiдкриєш усi потаємнi думки твого розуму, i побачиш, що вони лишень частина цiлого i внесок до його слави."

Про багато iнших речей говорив Iлуватар до Айнур у той час, i пам'ятаючи цi слова, та завдяки знанню, власної музики, що кожен з них мав, Айнур знають багато з того, що було, i є, i має настати, i небагато закрито вiд них. Та все ж, деяких речей не бачать вони, анi поодинцi, анi радячись разом, бо нiкому Iлуватар всього не вiдкрив, i в кожнiй епосi з'являються речi новi й не провiщенi, бо не походять з минулого. Тож коли розгорнулось це видиво Свiту перед ними, Айнур побачили, що в ньому є речi, про якi вони не думали. I побачили вони зi здивуванням прихiд Дiтей Iлуватара, i помешкання пiдготовлене для них. I вони побачили, що самi, роботою музики їхньої, теж трудились, готуючи це помешкання i навiть не знали, що має воно певне призначення попри свою красу, бо Дiти Iлуватара були задуманi ним одним, i прийшли з третьою темою, i не було їх у темi, запропонованiй Iлуватаром спочатку, тож нiхто iз Айнур не брав участi у створеннi їх. Тому, коли вони їх побачили, ще бiльше їх полюбили, бо були вони вiдмiннi вiд них самих, дивнi i вiльнi. В них побачили Айнур розум Iлуватара, вiдображений заново, i навчились ще трохи вiд його мудростi, яка iнакше була би прихована навiть вiд Айнур.

Дiти Iлуватара - це Ельфи i Люди, Першородженi й Наступники. I серед всiєї пишноти Свiту, його широких просторiв, його кружляючих вогнiв, Iлуватар обрав мiсце для їх перебування у Глибинах Часу та серед незлiченних зiрок. I це помешкання могло здатися маленьким для тих, хто бере до уваги тiльки велич Айнур, а не їх вражаючу точнiсть, бо могли вони взяти увесь простiр Арди за основу для колони i зводити її, доки конус вершини не буде гострiшим за вiстря голки, або для того, хто рахується тiльки з незмiрними просторами Свiту, який все ще формують Айнур, i не бере до уваги точнiсть, з якою вони майструють всi речi у ньому. I коли Айнур узрiли це помешкання у видiннi й узрiли Дiтей Iлуватара, що народжуються в ньому, то наймогутнiшi серед них схилили свої думки i бажання до того мiсця. I серед цих Мелкор був найстарший, бо то вiн на початку був найбiльшим серед Айнур, що творили Музику. I вiн вдав, навiть спершу й для себе, що бажає пiти туди й впорядкувати всi речi на краще для Дiтей Iлуватара, керуючи безладом жару i холоду, що через нього сталися. Та вiн бiльше хотiв пiдкорити своїй волi Ельфiв i Людей, заздрячи дарам, якими Iлуватар пообiцяв їх надiлити. I хотiв вiн мати пiдвладних йому, i слуг, i називатися Повелителем, i бути володарем над волею усiх iнших.

Iншi ж Айнур подивились на цю домiвку, влаштовану у широких просторах Свiту, який Ельфи називають Арда, Земля, i серця їх зрадiли у свiтлi, i очi їхнi, бачачи всi цi кольори, наповнились радiстю, але через ревучi моря впали вони у великий неспокiй. I побачили вони вiтри i повiтря, i речовини з яких зроблена Арда - залiзо та камiнь, срiбло i золото та багато iнших речовин. Та з усього воду найбiльше вони похвалили. I кажуть Ельдар, що у водi живе вiдлуння Музики Айнур бiльше нiж у будь-якiй iншiй речовинi, що тiльки є на цiй Землi. I багато Дiтей Iлуватара досi дослухаються до голосiв Моря, та не знають, що вони слухають.

До води тепер звернув той Aйну, котрого Ельфи зовуть Ульмо, свої думки. З усiх найбiльше навчив його Iлуватар музики. А про повiтря й вiтри Мaнве думав найбiльше, найшляхетнiший серед Айнур. Про будову Землi думав Aуле, якому Iлуватар дав майстернiсть та знання лиш трiшки меншi анiж Мелкоровi, та любив Ауле i пишався дiлами творення, i виготовленням речей, а не володiння чи панування, тому давав вiн, а не накопичував, i був безтурботний, увесь час беручись за якусь нову роботу.

I заговорив Iлуватар до Ульмо й сказав: "Чи башиш, як тут, у цьому маленькому царствi серед Глибин Часу Мелкор затiяв вiйну проти твоїх володiнь? Лютий холод понад усякої мiри видумав вiн, але не знищив краси водограїв твоїх, анi чистих озер. Подивися на снiг, та майстерну роботу морозу! Жару придумав Мелкор i вогнi невгамовнi, та не висушив твого бажання, i музики моря не заглушив вiн цiлком. Краще глянь на велич i славу хмар, i вiчно мiнливих туманiв, i прислухайся до дощу, що спадає на Землю! У цих хмарах твоє мистецтво найближче до Манве, твого друга, якого ти любиш."

Тодi вiдповiв Ульмо: "Воiстину, Вода стала нинi прекраснiшою нiж уявляв те я в серцi, i нiколи, навiть у найпотаємнiших думках, не уявляв я снiжинки, i в усiй моїй музицi не було падаючого дощу. Я знайду Манве, щоб ми удвох творили мелодiї для утiхи твоєї!" I Манве та Ульмо з початку були в союзi, i у всьому найвiрнiше служили Iлуватаровiй метi.

I в той час, як Ульмо говорив, i доки Айнур все дивились на це видiння, воно зникло й сховалось iз їхнiх очей. I здалось їм, що в ту мить побачили вони нову рiч, Тьму, якої не знали до того, хiба що в думках. Та закохались вони у красу видiння того, i поринули у вiдкривання Свiту, який здобув буття, i уми їхнi були наповненi ним, бо iсторiя була незавершена i круги часу не сповнились, коли видiння пропало. I кажуть, що видiння припинилось перед звершенням Панування Людей i згасанням Першороджених, тому, хоч Музика i понад усiм, Вaлар не бачили зором Подальшi Епохи чи кiнець Свiту.

Тодi стався неспокiй серед Айнур, але Iлуватар звернувся до них i сказав: "Я знаю бажання ваших умiв, що те, що ви бачили, має бути насправдi, не тiльки у ваших думках, але так як самi ви всi є, а все ж, iнакше. Тому кажу я: Еа! Хай Будуть цi речi! I я пошлю в Порожнечу Невгасимий Вогонь, i вiн буде серцем Свiту, i Свiт Буде. I тi з вас, що хочуть, можуть зiйти в нього." I раптом побачили Айнур свiтло в далинi, наче хмара з живим серцем iз полум'я. I вони знали, що то не тiльки видiння, а що Iлуватар створив нову рiч: Еа, Свiт, що Є.

Таким чином, деякi з Айнур перебували далi з Iлуватаром за межами свiту, а iншi, i серед них багато з найбiльших та найпрекраснiших, полишили Iлуватара й спустились у нього. Але Iлуватар поставив таку умову, чи то - необхiднiсть їхньої любовi, що сила їх вiдтепер у свiтi й до нього прив'язана, щоб бути у ньому назавжди, доки не завершиться вiн, так, що вони є його життям а вiн їхнiм. I тому названi вони Валар, Сили Свiту.

Та коли прийшли Валар у Еа, то спершу були приголомшенi та збентеженi, бо нiчого ще не було з баченого у видiннi, i все було у зачинi i ще не сформоване, i було темно, бо Велика Музика була лише ростом i потоком думки у Беззвучних Залах, а видiння лишень пророцтвом, та зараз, увiйшовши у початок Часу, побачили Валар, що Свiт був лише передвiщений i передспiваний, i вони мусять здiйснити його. Тож почались їхнi великi труди у просторах безмiрних та недослiджених, та у вiках незлiченних i позабутих, доки у Глибинах Часу i в серединi просторих залiв Еа стались та година й те мiсце, де зроблене помешкання для Дiтей Iлуватара. I в цiй роботi найбiльша частка належить Манве, Ауле та Ульмо, Мелкор теж був там спочатку, та вiн втручався у все, що було зроблено, обертаючи, якщо мiг, для своїх бажань та цiлей, i вiн запалив великi вогнi. Коли Земля була ще молода та повна полум'я, Мелкор запрагнув її, i сказав до iнших Валар: "Це буде моє царство, i я оголошую його своїм!"

Та Манве був братом Мелкора у розумi Iлуватара, i вiн був головним iнструментом у другiй темi, яку пiдняв Iлуватар проти розладу Мелкора, i скликав вiн до себе багато менших i бiльших духiв, i вони зiйшли на простори Арди i помогли Манве, iнакше Мелкор перешкоджав би завершенню їхньої роботи довiку, i Земля зiв'яла би й не зацвiвши. I сказав Манве до Мелкора: "Не забереш ти собi царства цього, непоправдi, бо iнших багато трудилися тут не менше вiд тебе." I була сутичка мiж Мелкором i рештою Валар, i на той час Мелкор вiдступив i пiшов до iнших країв, i робив там, що хотiв, та не погасло бажання Царства Арди у серцi його.

Тепер взяли собi Валар форму i колiр, i приведенi в Свiт любов'ю до Дiтей Iлуватара на яких сподiвались, взяли собi форму таку, як бачили у Видiннi Iлуватара, тiльки величнiшу i прекраснiшу. До того ж форма їх походить бiльше вiд їх знання видимого Свiту, анiж Свiту самого, i вона їм не потрiбна, хiба що носять її, як ми носимо одяг, та ми можемо бути оголенi й не втрачати буття. Тому Валар можуть ходити, коли схочуть, неодягненi, i тодi навiть Ельдар не можуть чiтко вiдчути їхню присутнiсть. Та коли бажають Валар одягтись, то беруть на себе форми, деякi як чоловiк, а iншi як жiнка, а внаслiдок рiзницi характерiв, що мали з самого початку, вони втiлюються за вибором кожного, та цей вибiр не робить їх чоловiком чи жiнкою, так як i в нас одяг показує, чоловiк це чи жiнка не роблячи ними. Але форми, у якi Великi вбираються не повсякчас схожi на форми королiв та цариць Дiтей Iлуватара, бо часом можуть вони з'являтись у народжених власною думкою формах, величних i страшних.

I зiбрали собi Валар чимало супутникiв, котрi менших, а котрi мало не таких же великих як самi, i вони трудились разом, впорядковуючи Землю i приборкуючи її буйство. Побачив Мелкор зроблене, i що Валар ходять по Землi як видимi сили, зодягнутi у шати Свiту, i були гарнi та славнi на вигляд, i благословеннi, i що Земля стала садом для їх утiхи, бо сум'яття її вгамоване. Заздрiсть його виросла тодi в ньому, i вiн також прибрав видимої форми, та через своє єство та злiсть, що палала у йому, була вона темна й жахлива. I зiйшов вiн у Арду у силi i величi бiльшiй, нiж будь-хто з Валар, як гора, що пiднiмається з моря, i немов вершина її понад хмарами i льодом укрита, i сповита вогнем i димами, i свiтло очей Мелкора було як полум'я, що дихає жаром i пронизує смертельним холодом.

Так почалася перша битва Валар iз Мелкором за панування у Ардi. I про цi буйства Ельфи знають небагато, бо все повiдане тут походить вiд самих Валар, з якими Ельдалiє розмовляли в землi Валiнор, i якi навчали їх, та Валар не розповiдали багато про вiйни перед приходом Ельфiв. Та все ж кажуть серед Ельдар, що Валар завжди намагались, незважаючи на Мелкора, керувати Землею й готувати її до приходу Першороджених, що вони будували землi а Мелкор руйнував їх, долини вибирали а Мелкор пiднiмав їх, гори витiсували - Мелкор їх перевертав, моря заглиблювали - Мелкор розливав їх, i нiщо не мало спокою i не росло довго, бо як тiльки починали роботу Валар - переробляв її Мелкор або ж псував. Та не була все ж таки марною їхня праця, i хоч нiде i нi в чому воля їхня i мета не була уповнi досягнута, й усi речi були iншого кольору й форми, нiж хотiли того Валар, повiльно Земля була сформована таки й зроблена твердою. I так було влаштоване нарештi помешкання для Дiтей Iлуватара в Глибинах Часу i серед незлiченних зiрок.

Уривки...

Elrond — Wed, 14 Mar 2007 08:35:00 GMT

Квента Сiльмарiллiон
Повiсть про Сiльмарiлi
Роздiл 1
Про Початок Днiв

Мудрi кажуть, що Перша Вiйна почалась iще до завершення розбудови Арди, i ще до того, як з'явилось у нiй щось, що росте чи ходить по землi, i довгий час перемагав Мелькор. Та в розпалi вiйни дух сили великої й смiливостi прийшов на допомогу Валар, почувши у далеких небесах про битву у Малому Царствi, i наповнилася Арда звуком його смiху. Так прийшов Тулкас Сильний, чий гнiв як буйний вiтер, що розганяє перед собою хмару i тьму. I Мелькор утiк вiд гнiву його i смiху, i покинув Арду, i настав у нiй мир на довгi вiки. А Тулкас зостався i став одним iз Валар Царства Арда. Мелькор же вичiкував у зовнiшнiй тьмi, i зненавидiв Тулкаса вiн назавжди вiдтодi.

У той час принесли Валар порядок на моря, рiвнини та гори, i посадила нарештi Яванна сiм'я, яке давно вже задумала. I коли були приборканi пожежi, й похованi пiд першими пагорбами, настала потреба у свiтлi, тож Ауле, на прохання Яванни, створив два великi свiточi для освiтлення Середзем'я, споруджених посеред оточуючих морiв. I Варда наповнила свiточi, а Манве благословив їх, i поставили iх Валар на стовпи високi, вищi за будь-якi гори пiзнiших днiв. Один свiточ звели коло пiвночi Середзем'я, i назва його - Iллуїн, iнший поставили на пiвднi, i назвали Ормал, i свiтло Свiточiв Валар розлилося понад Землею, так що усе освiтилось, бо настав незмiнний день.

Тодi насiння, що посiяла Яванна, почало проростати й розростатись, i зросло багато рослин малих i великих, мохiв i трав, i великих папоротей та дерев, чиї верхи були увiнчанi хмарами, немов живi гори, а корiння сповите зеленим присмерком. I тварини з'явились i жили на вкритих травами рiвнинах, чи в рiчках та озерах, або ж бродили у сутiнках лiсiв. Та не цвiла жодна ще квiтка, анi птах нiякий iще не спiвав, бо цi речi все ще чекали свого часу у лонi Яванни, та багато iншого було народжено iз уяви її, i нiде бiльше, анiж у краях, найближчих до середини Землi, де свiтло обох Свiточiв зустрiчалось i змiшувалось. I там, на Островi Альмарен серед Великого Озера було перше помешкання Валар, коли все було юне, а новостворена зелень iще чарувала очi творцiв, i вони ще довго були задоволенi.

I сталося так, що доки Валар спочивали вiд їхнiх трудiв, i спостерiгали за ростом i розвитком речей, що створили й зачали, Манве влаштував велике свято, i Валар з усiм почтом своїм зiйшлись на запрошення його. Ауле ж iз Тулкасом були стомленi, бо майстернiсть Ауле i Тулкасова сила служили усiм ненастанно у днi їхньої працi. А Мелькор же знав про все, що було зроблено, бо навiть тодi мав таємних друзiв та пiдглядачiв серед Маяр яких iзвiв на свiй бiк. I очiкуючи далеко у темрявi сповнився ненавистi, заздрячи дiянням ровнi своєї, кого хотiв пiдкорити. Тому зiбрав вiн до себе духiв iз просторiв Еа, яких звабив на службу собi, i вважав себе сильним. I бачачи тепер свiй час, наблизився знову до Арди, i глянув на неї, i краса Землi у розквiтi її Весни наповнила його iще бiльшою ненавистю.

Отож Валар зiбрались на Альмарен не боячись зла, i через свiтло Iллуїна не помiтили тiнi на пiвночi, яку вiдкидав Мелькор, бо вирiс вiн темний як Нiч Порожнечi. I спiвають, що на тому святi Весни Арди Тулкас одружився iз Нессою, сестрою Ороме, i вона танцювала перед Валар на зеленiй травi Альмарен.

I коли Тулкас спав стомлений та задоволений, Мелькор вирiшив, що слушна година настала. I перейшов вiн вiдтак через Стiни Ночi iз воїнством своїм i вступив у Середзем'я далеко на пiвночi i Валар його не помiтили.

I почав Мелькор споруджувати величезну фортецю глибоко пiд Землею, пiд темними горами, де променi Iллуїна були холоднi i тьмянi. Те укрiплення називалось Утумно. I хоч i не знали ще Валар про це, та зло Мелькорове й трутизна його ненавистi розходилась звiдтiль, i Весна Арди була зiпсована. Зелень зачахла й зогнила, рiки задушило пустотрав'я й липка грязюка, i утворились болота, великi й отруйнi, де розводились мухи, а лiси стали темнi та гиблi, пристанища страху, i тварини перетворились на чудовиськ з рогами та iклами, i заплямували землю кров'ю. Тодi вже дiзнались напeвне Валар, що Мелькор знову узявся за своє i шукали сховкiв його. Та Мелькор вiрячи в силу Утомно та мiць своїх слуг, сам раптово вийшов вiйною, i перший ударив, доки Валар готувались. I напав на свiточi Iллуїн та Ормал, i повалив їхнi стовпи, а свiтильнi розбив. I як упали могутнi тi стовпи, землi були зруйнованi i моря здiйнялися бурями, а коли порозливалися свiточi - руйнiвне полум'я розлилось по Землi. I вигляд Арди та симетрiя її сушi i вод порушилась у той час, так, що перший задум Валар вже не був вiдтодi вiдновлений.

Так закiнчилась Весна Арди. Помешкання Валар на Альмарен було вщент зруйноване, i немали домiвки на лицi Землi. Тому полишили вони Середзем'я i пiшли в Землю Аман, найзахiдну з усiх земель у межах свiту, бо її захiднi узбережжя глядять на Зовнiшнє Море, назване Ельфами Еккайя, що оточує Царство Арда. Яке широке те море не знає нiхто крiм Валар, а за ним - Стiни Ночi. А схiднi береги Аману були найвiддаленiшим кiнцем Белегаер, великого Захiдного Моря. I оскiльки Мелькор вернувся в Середзем'я i вони не могли ще подолати його, укрiпили Валар їхнє помешкання, i на берегах моря воздвигли Пелорi, Гори Аманськi, найвищi на Землi. А над усiма горами Пелорi була вершина на верху якої поставив Манве свого престола. Танiкветiль назиiвають Ельфи ту священну гору, та Ойолоссе - Вiчно Бiла, i Елеррiна - Увiнчана Зорями, та багатьма iншими iменами, а Сiндар казали про неї на пiзнiшiй їхнiй мовi Амон Уйлос. Iз їхнiх залiв на Танiкветiль Манве та Варда можуть оглядати всю Землю, навiть i до найкрайнього Сходу.

За стiнами Пелорi влаштували Валар володiння їхнi у тому краї, що зветься Валiнор. I там були їхнi домiвки, сади їх i вежi. У тiй береженiй землi зiбрали Валар багто свiтла i всi найчудовiшi речi, що були врятованi вiд знищення, i багато iнших, ще чудовiших знову зробили, i став Валiнор ще прекраснiшим, як навiть Середзем'я на Веснi Арди. I був вiн благословенний, бо Безсмертя перебувало там, i нiщо не в'януло й не всихало, анi не було якої плями на квiтцi чи листку в тiй землi, нi псування або хвороби у всьому, що жило, бо саме камiння i води були благословленi.

Біографія

Elrond — Tue, 27 Feb 2007 14:49:57 GMT

Для тих ,хто не ознайомлений з біографіями Толкіна та Джексона (для новачків).
Взято з газети "Без цензури".

Джон Роналд Руел Толкін (1892–1973) – англійський письменник, один з представників традиції «професорської казки» (Льюіс Керролл «Аліса в країні чудес», Клайв Люїс «Хроніки Нарнії»). Солдат Першої світової, оксфордський укладач «Великого словника англійської мови».

У першій книжці Толкіна – дитячій казці «Гобіт» (1937) вперше з’явився світ Середзем’я, який розвинувся в грандіозному продовженні – трилогії для дорослих «Володар перснів» (1954). Так Толкін став засновником жанру фентезі, де у вигаданих світах описується боротьба сил Добра і Зла, які зазвичай змагаються за магічний артефакт, що дає владу над світом.

Трилогія здобула шалену популярність – лише англійською мовою було видано понад 50 мільйонів книжок (і це за даними 1990 року!). Клуби толкіністів виникали по всій земній кулі – фанати влаштовували рольові ігри за Толкіним (українських «рольовиків» можна знайти на сайті mordor.kiev.ua) і вивчали мову й історію Середзем’я (сайт silverwolf.lviv.ua зроблено українською та староельфійською).

Після смерті Толкіна його син Кристофер випустив «Сільмарілліон» (1977) – свого роду «старий заповіт» Середзем’я, який розповідає попередню тисячолітню історію боротьби ельфів, гномів і людей проти Чорного владики і його слуги Саурона з часів сотворіння світу.

Пітер Джексон (народився 1961 року) – новозеландський кінорежисер, досі був відомий своїм умінням робити дешеві й захоплюючі спецефекти в іронічних «страшилках» («Живі мертві», «Небесні створіння»). Один із авторів спецефектів до відомого українському глядачеві телесеріалу «Пригоди Геркулеса».

Зняв псевдодокументальну картину «Забуті негативи», де у формі хроніки і фіктивних коментарів відомих осіб розповів про «таємного генія» новозеландського кіно Маккензі, який нібито першим приніс у кіно звук і колір (наводяться відповідні кінокадри). Після сенсації, яку «Негативи» викликали на кінофестивалях, виявилося, що Джексон просто посміявся над кінокритиками і ніякого Маккензі не існувало.

Знавець Толкінових книг, Джексон зняв «Володаря» професійно, весело і щиро, наскільки це було можливо. До речі, режисер разом із гримерами й поварами брав участь у масовці кіннотників короля Теодена. А одного з витязів Гондора зіграв онук Толкіна, Ройд.

Це цікаво!

Alex_Breg — Fri, 23 Feb 2007 10:33:03 GMT

Хобіт в Україні
«Дитяче акторство — жорстокий бiзнес...»
Який тягар повинен відчувати актор, на якому лежить відповідальність за кінопроект вартістю 300 мільйонів доларів? А саме в стільки обійшлися зйомки та рекламна кампанія першої частини кінотрилогії новозеландського кінорежисера Пітера Джексона «Володар перстнів». Коли у 1999-му 18-річному на той час актору Елайджі Вуду запропонували виконати в екранізації твору Толкієна головну роль хобіта Фродо Беггінса, то, даючи згоду на участь у зйомках, він, певне, усвідомлював, що йде ва-банк і розпочинає гру в «пан або пропав». У разі провалу фільму на акторській кар'єрі Елайджі можна було б поставити хрест. Та вийшов «пан» — комерційний успіх трилогії та 11 «Оскарів» для її третьої частини пам'ятають усі. Джексон, пропонуючи роль Вуду, розгледів у ньому не лише невисокого хлопця зростом 168 сантиметрів з великими виразними очима (з контактними лінзами) та «вічно дитячим» виразом обличчя, що ідеально підходив на роль хобіта, але передусім актора з великим талантом та великою самодисципліною, який здатен справитися з виконанням поставленого завдання. І не помилився.

Елайджа Джордан Вуд народився 28 січня 1981 року в провінційному містечку Сідар Репідс, штат Айова. Має старшого на сім років брата Зака (нині продюсер відеоігор) та на два роки молодшу сестру Ханну (поетка й акторка). Хоча батьки, Воррен та Деббі Вуди, назвали його на честь біблійного пророка Ільї, але в колі друзів Елайджа більш відомий під жартівливими прізвиськами Елвуд, Лідж чи Манкі (Мавпочка). Останнє отримав від брата ще в дитячі роки за непосидючість і постійне нестримне бажання блазнювати та розважати інших. Цю рису дитини помітила мати і вирішила відвезти семирічного сина до Лос-Анджелеса на щорічну Міжнародну конвенцію асоціації молодих моделей та талантів. Там здібності хлопця помітили фахівці, і він розпочав навчання в школі моделей. Мати належала до тих жінок, яким у житті мало що вдалося, тому вони роблять головну ставку на своїх дітей. Деббі Вуд, яка давно мріяла чкурнути з провінційного сільськогосподарського штату «у великий світ», через тиждень після прийому Елайджі до школи забрала двох інших дітей і переїхала до Лос-Анджелеса, залишивши чоловіка «пильнувати свій магазин делікатесів» в Айові. Майбутній «хобіт» потому лише раз зустрічався з батьком — сталося це десь років п'ять тому.

Хлопчик невдовзі розпочав зніматися в рекламних роликах та невеликих ролях на телебаченні. Його помітив у відеокліпі до пісні «Назавжди залишуся твоєю дівчиною» відомої співачки Поли Абдул менеджер із добору акторів. Елайджа пригадує: «Він запитав мене, чи хочу я бути актором. У цьому віці дитина нічого не боїться, бо для неї все є розвагою. А я вперше потрапив до Лос-Анджелеса і вперше в житті побачив пальми. Все це видавалося мені казкою». Свою першу помітну роль в кіно хлопець зіграв у 9-річному віці, в стрічці славетного голлівудського режисера Барі Левінсона «Авалон». Далі були ролі в таких серйозних стрічках, як «Рай» (1991) та «Завжди молодий» (1992), де партнером хлопчика був славетний Мел Гібсон.

Повне визнання та світова слава прийшли завдяки ролям у двох наступних фільмах: трилері «Хороший син» (1993), у якому Елайджа грав у парі з майбутньою зіркою фільмів «Сам удома» Макколеєм Калкіном, та мелодрамі «Північ» (1994) режисера Роба Райнера. У «Півночі» Елайджа виконував роль хлопчика, який обділений увагою зайнятих власною кар'єрою батьків, тому подає на них... до суду. Суддя вирішує, що хлопчик повинен або знайти впродовж двох місяців нових батьків, або, в іншому випадку, повернутися під опіку власних. Але показовішим та повчальнішим був фільм «Хороший син», де двоє хлопців ведуть між собою смертельну психологічну дуель. Показовою є й подальша доля героя нашої розповіді та старшого від нього лише на кілька місяців Макколея. Елайджа на цей час належить до голлівудської акторської еліти, а Калкін у свої 25 років перетворився на «списану руїну». «Дитяче акторство — це жорстокий та страшний бізнес і, дивлячись із перспективи часу, повністю позбавлений сенсу. Але вина за це лежить на батьках», — вважає Вуд. Утім він усе ж вдячний своїй родині, передусім матері, що вона оберігала його на «арені з левами», на яку сама випустила сина. Актор визнає: «У такому світі важко вижити, якщо не маєш міцних коренів та почуття власної вартості. Моя мама пильнувала за тим, щоб я зберіг певний рівень нормальності та насолоджувався своїм дитинством. Голлівуд — це передусім позерство, яке жодним чином не пов'язане з акторством. Я хочу триматися подалі від усіх тих дурниць та балагану. Молодий Голлівуд часто змінюється, а я просто хочу робити те, що роблю, і так довго, як це можливо. Я не хочу ловити кожну нагоду і швидко згоріти. Повірте мені, світ не обертається навколо кіно. Принаймні мій».

Але це не означає, що Елайджа не любить кіно. «Я так само люблю дивитися фільми, як і все, що пов'язане з їхнім виробництвом, — зізнається хлопець. — Цей процес захоплює мене від початку до кінця, від техніків на знімальному майданчику до операторів і звукорежисерів. Я люблю акторський фах, люблю втілюватися у різні постаті, відкривати їх та заглиблюватися у характери різних людей, від яких я дізнаюся дуже багато не лише про себе, а й про життя взагалі».

Найкращий друг з України
Елайджа не ходив до школи, тому знімальний майданчик став для нього і звичайною школою, і життєвими університетами. Він назавжди завчив рядки з пісні британської рок-групи «Рейдіохед», які стали його життєвим кредо: «Немає нічого гідного у вивищуванні себе над ближніми. А справжню повагу до себе здобуваєш, підносячись над власним «Я».

Зараз Вуд знімається у своєму 37-му фільмі «Боббі». А нам залишається з нетерпінням чекати на появу на кіно- чи телеекранах його останньої стрічки «Все ясно», прем'єра якої у США відбулася 3 вересня минулого року в рамках кінофестивалю «Теллурайд». Цей фільм, про який «УМ» уже розповідала, цікавий нам тим, що його події розгортаються в Україні, а з екрану лунають не лише англійська, а й українська та російська мови. Однак «Усе ясно» є незалежною продукцією, тому навряд чи варто очікувати на широкий прокат...

Нагадаємо, знімалася ця стрічка в Чехії, на кіностудії «Барандов» поблизу Праги. Сценарій написаний за книгою єврейського емігранта з України Джонатана Сафрана Фоера (його можна бачити на початку фільму в ролі двірника, який підмітає листя) про молодого американця єврейського походження, котрий їде до України з метою знайти літню жінку, що в роки війни врятувала його діда від нацистів. В Одесі американець (Елайджа Вуд) знайомиться з молодим українцем, який хоч і дуже дивно розмовляє англійською мовою, але викликається бути перекладачем. Цей трагікомічний фільм не стільки про віднайдене коріння, як про дружбу двох молодих людей із дуже відмінних культур. Роль українського хлопця неперевершено виконав Юджин (Євгеній) Хатц, який 1998 року емігрував до США з Києва, але родом він із Закарпаття. Хатц є засновником та ідейним натхненником популярної останнім часом у США та Європі американської рок-групи «Гоголь Борделло», яка виконує неймовірну суміш з панк-року та етнічної музики. Юджина запросили спочатку як автора музики до фільму (в ньому таки звучать пісні «Гоголь Борделло»), але його бурхливий характер так сподобався продюсерам стрічки, що вони запропонували Юджину бути партнером Елайджі. Партнерство на знімальному майданчику переросло у міцну дружбу за його межами.

А найкращою у своїй кінокар'єрі Елайджа Вуд вважає роль Фродо Беггінса. Актор є першим членом офіційного фан-клубу «Володаря перснів» та має один із двох перснів, які використовували при зйомках фільму. Інший тепер належить актору Енді Серкісу, який виконав роль Голлума. Кожен із дев'яти членів «Товариства персня» має однакове татуювання: стилізовану цифру 9. В Елайджі воно розташоване нижче пояса.

Артишоки й музика
Щодо інших уподобань, то улюбленою стравою актора є смажені артишоки. Під час зйомок «Володаря перснів» Елайджа знайшов маленький ресторанчик, де йому готували цю страву щонайменше тричі на тиждень. Вуд і сам любить готувати різні страви. Окрім того, він захоплюється фотографією та різними видами спорту: лижі, плавання, баскетбол і хокей. Актор любить читати, і його улюбленими книгами є «Хобіт» та «Горбун із Нотр Даму» («Собор паризької Богоматері»). Улюблений фільм — стрічка 1950 року «Харві». Улюблені акторки — Лайза Міннеллі та Ванесса Редгрейв. Але найбільшим захопленням Елайджі є музика. Він добре грає на піаніно, останнім часом бере уроки професійного вокалу, має вдома велетенську фонотеку з кількох тисяч компакт-дисків у найрізноманітніших музичних жанрах. Минулого року Вуд заснував власну фірму грамзапису, на якій має намір видавати диски як відомих виконавців («якщо хлопці з «Рейдіохед» зателефонують мені, то я їм не відмовлю»), так і нові таланти. Щоб розмістити свою колекцію дисків та керувати новоствореною фірмою, Елайджа минулого року придбав свій перший власний дім у місті Веніс, штат Каліфорнія. Улюбленими виконавцями Вуда є рок-група «Смешiнг пампкiнз», а після її розпаду — група «Звен» (Zwan), яку організував колишній лідер та вокаліст «пампкінсів» Біллі Корган. Актор навіть є членом фан-клубу цього гурту.

Поки що Елайджа неодружений. Певний час він зустрічався з німецькою акторкою Франкою Потерте та моделлю і акторкою Біджу Філліпс. Жовта преса повідомляє, що тепер «хоббіт» нерозлучний з вокалісткою рок-групи «Гоголь Борделло» Пем Рейсін. З нею Вуда познайомив під час зйомок фільму «Все ясно» Юджин Хатц. До речі, ще один улюблений вираз Елайджі: «Успіх — це отримати те, чого прагнеш, а щастя — це любити те, що маєш». Схоже, він має і успіх, і щастя.

Еврика!

Alex_Breg — Thu, 22 Feb 2007 16:47:12 GMT

Ще раз вітаю вас в фан-клубі Володара Перснів! З сьогоднішнього дня наш сайт-україномовний! Насолоджуйтесь рідною мовою.