12:33:03 Це цікаво! | |
Хобіт в Україні «Дитяче акторство — жорстокий бiзнес...» Який тягар повинен відчувати актор, на якому лежить відповідальність за кінопроект вартістю 300 мільйонів доларів? А саме в стільки обійшлися зйомки та рекламна кампанія першої частини кінотрилогії новозеландського кінорежисера Пітера Джексона «Володар перстнів». Коли у 1999-му 18-річному на той час актору Елайджі Вуду запропонували виконати в екранізації твору Толкієна головну роль хобіта Фродо Беггінса, то, даючи згоду на участь у зйомках, він, певне, усвідомлював, що йде ва-банк і розпочинає гру в «пан або пропав». У разі провалу фільму на акторській кар'єрі Елайджі можна було б поставити хрест. Та вийшов «пан» — комерційний успіх трилогії та 11 «Оскарів» для її третьої частини пам'ятають усі. Джексон, пропонуючи роль Вуду, розгледів у ньому не лише невисокого хлопця зростом 168 сантиметрів з великими виразними очима (з контактними лінзами) та «вічно дитячим» виразом обличчя, що ідеально підходив на роль хобіта, але передусім актора з великим талантом та великою самодисципліною, який здатен справитися з виконанням поставленого завдання. І не помилився. Елайджа Джордан Вуд народився 28 січня 1981 року в провінційному містечку Сідар Репідс, штат Айова. Має старшого на сім років брата Зака (нині продюсер відеоігор) та на два роки молодшу сестру Ханну (поетка й акторка). Хоча батьки, Воррен та Деббі Вуди, назвали його на честь біблійного пророка Ільї, але в колі друзів Елайджа більш відомий під жартівливими прізвиськами Елвуд, Лідж чи Манкі (Мавпочка). Останнє отримав від брата ще в дитячі роки за непосидючість і постійне нестримне бажання блазнювати та розважати інших. Цю рису дитини помітила мати і вирішила відвезти семирічного сина до Лос-Анджелеса на щорічну Міжнародну конвенцію асоціації молодих моделей та талантів. Там здібності хлопця помітили фахівці, і він розпочав навчання в школі моделей. Мати належала до тих жінок, яким у житті мало що вдалося, тому вони роблять головну ставку на своїх дітей. Деббі Вуд, яка давно мріяла чкурнути з провінційного сільськогосподарського штату «у великий світ», через тиждень після прийому Елайджі до школи забрала двох інших дітей і переїхала до Лос-Анджелеса, залишивши чоловіка «пильнувати свій магазин делікатесів» в Айові. Майбутній «хобіт» потому лише раз зустрічався з батьком — сталося це десь років п'ять тому. Хлопчик невдовзі розпочав зніматися в рекламних роликах та невеликих ролях на телебаченні. Його помітив у відеокліпі до пісні «Назавжди залишуся твоєю дівчиною» відомої співачки Поли Абдул менеджер із добору акторів. Елайджа пригадує: «Він запитав мене, чи хочу я бути актором. У цьому віці дитина нічого не боїться, бо для неї все є розвагою. А я вперше потрапив до Лос-Анджелеса і вперше в житті побачив пальми. Все це видавалося мені казкою». Свою першу помітну роль в кіно хлопець зіграв у 9-річному віці, в стрічці славетного голлівудського режисера Барі Левінсона «Авалон». Далі були ролі в таких серйозних стрічках, як «Рай» (1991) та «Завжди молодий» (1992), де партнером хлопчика був славетний Мел Гібсон. Повне визнання та світова слава прийшли завдяки ролям у двох наступних фільмах: трилері «Хороший син» (1993), у якому Елайджа грав у парі з майбутньою зіркою фільмів «Сам удома» Макколеєм Калкіном, та мелодрамі «Північ» (1994) режисера Роба Райнера. У «Півночі» Елайджа виконував роль хлопчика, який обділений увагою зайнятих власною кар'єрою батьків, тому подає на них... до суду. Суддя вирішує, що хлопчик повинен або знайти впродовж двох місяців нових батьків, або, в іншому випадку, повернутися під опіку власних. Але показовішим та повчальнішим був фільм «Хороший син», де двоє хлопців ведуть між собою смертельну психологічну дуель. Показовою є й подальша доля героя нашої розповіді та старшого від нього лише на кілька місяців Макколея. Елайджа на цей час належить до голлівудської акторської еліти, а Калкін у свої 25 років перетворився на «списану руїну». «Дитяче акторство — це жорстокий та страшний бізнес і, дивлячись із перспективи часу, повністю позбавлений сенсу. Але вина за це лежить на батьках», — вважає Вуд. Утім він усе ж вдячний своїй родині, передусім матері, що вона оберігала його на «арені з левами», на яку сама випустила сина. Актор визнає: «У такому світі важко вижити, якщо не маєш міцних коренів та почуття власної вартості. Моя мама пильнувала за тим, щоб я зберіг певний рівень нормальності та насолоджувався своїм дитинством. Голлівуд — це передусім позерство, яке жодним чином не пов'язане з акторством. Я хочу триматися подалі від усіх тих дурниць та балагану. Молодий Голлівуд часто змінюється, а я просто хочу робити те, що роблю, і так довго, як це можливо. Я не хочу ловити кожну нагоду і швидко згоріти. Повірте мені, світ не обертається навколо кіно. Принаймні мій». Але це не означає, що Елайджа не любить кіно. «Я так само люблю дивитися фільми, як і все, що пов'язане з їхнім виробництвом, — зізнається хлопець. — Цей процес захоплює мене від початку до кінця, від техніків на знімальному майданчику до операторів і звукорежисерів. Я люблю акторський фах, люблю втілюватися у різні постаті, відкривати їх та заглиблюватися у характери різних людей, від яких я дізнаюся дуже багато не лише про себе, а й про життя взагалі». Найкращий друг з України Зараз Вуд знімається у своєму 37-му фільмі «Боббі». А нам залишається з нетерпінням чекати на появу на кіно- чи телеекранах його останньої стрічки «Все ясно», прем'єра якої у США відбулася 3 вересня минулого року в рамках кінофестивалю «Теллурайд». Цей фільм, про який «УМ» уже розповідала, цікавий нам тим, що його події розгортаються в Україні, а з екрану лунають не лише англійська, а й українська та російська мови. Однак «Усе ясно» є незалежною продукцією, тому навряд чи варто очікувати на широкий прокат... Нагадаємо, знімалася ця стрічка в Чехії, на кіностудії «Барандов» поблизу Праги. Сценарій написаний за книгою єврейського емігранта з України Джонатана Сафрана Фоера (його можна бачити на початку фільму в ролі двірника, який підмітає листя) про молодого американця єврейського походження, котрий їде до України з метою знайти літню жінку, що в роки війни врятувала його діда від нацистів. В Одесі американець (Елайджа Вуд) знайомиться з молодим українцем, який хоч і дуже дивно розмовляє англійською мовою, але викликається бути перекладачем. Цей трагікомічний фільм не стільки про віднайдене коріння, як про дружбу двох молодих людей із дуже відмінних культур. Роль українського хлопця неперевершено виконав Юджин (Євгеній) Хатц, який 1998 року емігрував до США з Києва, але родом він із Закарпаття. Хатц є засновником та ідейним натхненником популярної останнім часом у США та Європі американської рок-групи «Гоголь Борделло», яка виконує неймовірну суміш з панк-року та етнічної музики. Юджина запросили спочатку як автора музики до фільму (в ньому таки звучать пісні «Гоголь Борделло»), але його бурхливий характер так сподобався продюсерам стрічки, що вони запропонували Юджину бути партнером Елайджі. Партнерство на знімальному майданчику переросло у міцну дружбу за його межами. А найкращою у своїй кінокар'єрі Елайджа Вуд вважає роль Фродо Беггінса. Актор є першим членом офіційного фан-клубу «Володаря перснів» та має один із двох перснів, які використовували при зйомках фільму. Інший тепер належить актору Енді Серкісу, який виконав роль Голлума. Кожен із дев'яти членів «Товариства персня» має однакове татуювання: стилізовану цифру 9. В Елайджі воно розташоване нижче пояса. Артишоки й музика Поки що Елайджа неодружений. Певний час він зустрічався з німецькою акторкою Франкою Потерте та моделлю і акторкою Біджу Філліпс. Жовта преса повідомляє, що тепер «хоббіт» нерозлучний з вокалісткою рок-групи «Гоголь Борделло» Пем Рейсін. З нею Вуда познайомив під час зйомок фільму «Все ясно» Юджин Хатц. До речі, ще один улюблений вираз Елайджі: «Успіх — це отримати те, чого прагнеш, а щастя — це любити те, що маєш». Схоже, він має і успіх, і щастя. | |
|
Всього коментарів: 2 | |||
| |||