"Алхімік" дотепер залишається книгою, яка продавалася найуспішніше в історії Бразилії і навіть згадають у Книзі рекордів Гіннеса. У 2002 році португальський "Журнал де Летрас", авторитетне видання про місцеву літературу і літературний ринок, оголосив про те, що за кількістю проданих екземплярів "Алхімік" всі інші книги, написані португальською мовою за всю історію розвитку цієї мови.

У травні 1993 року видавництво "Харперколлінз" (США) випустило 50 000 екземплярів "Алхіміка", що перевершило початкові тиражі всіх інших бразильських книг, які коли-небудь виходили в Сполучених Штатах.

До публікації в США "Алхімік" виходив у невеликих іспанських і португальських видавництвах. В Іспанії книга не входила в список бестселерів до 1995 р.

У вересні 1993 року "Алхімік" очолив список бестселерів Австралії.

У квітні 1994 року "Алхімік" вийшов у Франції ("Анн Кар'єр Едісьон"). У пресі він одержав чудові відгуки, а читаюча публіка прийняла книгу з захопленням. Так "Алхімік" почав сходження за списком бестселерів.

З того часу кожен із шести романів Коельо, перекладених французькою мовою, очолював списки бестселерів, утримуючи позиції протягом кількох місяців. Якось навіть три романи одночасно очолювали кращу десятку.

Роман "Біля ріки Ріо-П'єдра сіла я й заплакала", опублікований у Бразилії видавництвом "Рокка", підтвердив міжнародний статус письменника. У цій книзі Пауло звертається до жіночої сторони людської природи.

У 1995 році "Алхімік" був опублікований в Італії ("Бомп'яні") і відразу зайняв першу позицію в списку бестселерів. У наступному році Пауло Коельо був визнаний гідним двох престижних італійських премій - "Супер Грінцане Кавур" і "Флаіано Інтернешнл".

У 1996 році "Едіторіал Обжетіва" дістала права на книгу "П'ята гора", заплативши аванс у мільйон доларів - самий великий з усіх, які одержували бразильські автори. У тому ж році Пауло був визнаний гідним звання "Chevalіer des Artes et des Lettres "

В тому ж 1996 році Коельо був призначений особливим радником програми ЮНЕСКО "Духовні точки дотику і міжкультурні діалоги".

У тому ж році "Алхімік" був опублікований і в Німеччині ("Діогенес"). У 2002 році видання у твердій обкладинці побило всі рекорди, протримавшись більше шести років у списку бестселерів журналу "Шпіґель".

У книзі "Вероніка вирішує померти", опублікованій в 1998 році, Коельо повертається до оповідальної манери. Цей роман також одержав прекрасні відгуки.

Восени 1998 року Пауло зробив турне по Азії та країнах Східної Європи, почавши його в Стамбулі, проїхав на Східному експресі через Болгарію і завершивши свій шлях у Ризі.

У 1999 році Коельо отримав престижну нагороду "Крістал еворд". З 1998 року і донині Пауло є почесним членом Міжнародного економічного форуму. У 2000 році його обрали в члени правління Швабського фонду соціального підприємництва.

У 1999 році Французький уряд удостоїло його звання кавалера Національного ордену Почесного легіону.

У тому ж році Пауло взяв участь у книжковому ярмарку в Буенос-Айресі, де демонстрував книгу "Вероніка вирішує померти". Відвідувачі відреагували на несподівану присутність Пауло дуже емоційно.

У травні 2000 р. Пауло приїхав Іран і став першим з 1979 року немусульманським письменником, який відвідав країну в рамках офіційного візиту. Його запросив Міжнародний центр діалогу між цивілізаціями. Підраховано, що до цього візиту вже було продано мільйони піратських копій його книг. Пауло Коельо став також і першим немусульманським письменником, який одержав гонорар за видання своїх книг у цій країні. До цього він і сподіватися не міг на настільки теплий прийом і широке визнання в країні, настільки несхожій на країни Заходу. Послухати його і підписати книги прийшли тисячі іранських читачів.

У вересні 2000 року книга "Диявол і сеньйорита Прим" була опублікована одночасно в Італії ("Бомп'яні"), Португалії ("Пергаміньо") і Бразилії ("Обжектива"). У дні виходу першого тиражу Пауло у своєму будинку в Ріо-де-Жанейро давав десятки інтерв'ю міжнародним засобам масової інформації. У цей же час уперше було привселюдно оголошено про існування інституту Пауло Коельо, який він разом зі своєю дружиною, Христиною Оітісією, заснував у 1996 році. Ціль цієї організації - надання допомоги і можливостей до соціальної адаптації незаможним шарам бразильського суспільства, в першу чергу дітям і людям похилого віку.

У 2001 році книга продовжувала публікуватися в усьому світі та ввійшла в списки бестселерів тридцятьма мовами, якими була перекладена на той час.

У 2001 році Пауло був нагороджений премією Бамбі (Bambi Award), самою старою і найпочеснішою нагородою Німеччини. Відповідно до думки журі, переконання автора в тому, що кожній людині призначено стати "воїном світла" у цьому темному світі, містить глибокий гуманістичний зміст, який набув особливо трагічне звучання в зв'язку з подіями того року.

В тому ж 2001 році Пауло вперше відвідав Колумбію і взяв участь у книжковому ярмарку Боготи. Тисячі шанувальників, що очікували прибуття свого кумира, вітали його дуже бурхливо. Пауло закликав до спокою і терпіння, обіцяючи підписати всі книги. Загалом за п'ять годин було підписано і продано 4000 екземплярів.

На початку 2002 року Пауло вперше приїхав у Китай, де відвідав Шанхай, Пекін і Нанкін, прийнявши участь у різних заходах, у тому числі роздачі підписів і зустрічах з читачами.

У вересні 2002 року Пауло відвідав Росію з п'ятьма своїми книгами, що одночасно потрапили в список місцевих бестселерів: "Диявол і сеньйорита Прим", за яким ішли "Алхімік", "Книга Воїна Світла", "Вероніка вирішує померти" і "П'ята гора". Всього лише за два тижні у Росії було продано понад 250 000 екземплярів його книг, а за рік - більше мільйона.

У жовтні 2002 року Пауло одержав нагороду Planetary Arts (Планетарних мистецтв) Будапештського клуба у Франкфурті, де в його честь колишній президент США Білл Клінтон виголосив хвалебну промову.

В вересні 2004 року Пауло Коельо став почесним гостем XI Форуму видавців у Львові.

Пауло постійно підтримує зв'язок із засобами масової інформації за допомогою численних інтерв'ю, а також статей у газетах і журналах. За кілька років він написав багато статей і нарисів для багатьох впливових видань.

У березні 1998 року Коельо став вести щоденний розділ у бразильській газеті "О Глобо". Вона користувалася таким успіхом серед читачів, що "Сант-Хорді" запропонувало йому вести розділи й в інших міжнародних виданнях. Через чотири роки вони дотепер публікуються в таких газетах, як мексиканська "Реформа".

Розділи Коельо регулярно виходили в "Корр'єре делла Сера" (Італія), "Ель Семаналь" (Іспанія), "Та Неа" (Греція), "Вельт ам Зоннтаґ" (Німеччина), "Анна" (Естонія), "Зверцадло" (Польща), "Ель Універсо" (Еквадор), "Ель Насьональ" (Венесуела), "Ель Еспектадор" (Колумбія), "Чайна Таймс Дейлі" (Тайвань) і багатьох інших періодичних виданнях.